Міжнародна освітня програма Erasmus+
З 6 лютого по 5 травня 2017 року студентки 3 курсу факультету управління, сфери обслуговування та харчових технологій, спеціальності «Менеджмент готельного, курортного та туристичного сервісу» Бойчук Тетяна та Саламаха Олеся, і студентка 2 курсу, спеціальності «Менеджмент готельного, курортного та туристичного сервісу» Пентякова Анастасія навчалися в м. Братиславі, столиці Словаччини, за міжнародною освітньою програмою Erasmus+.
Вища школа економіки та менеджменту державного управління в Братиславі є приватним закладом. Навчальний процес тривав 13 тижнів, 11 з яких були відведені на лекції та семінари, а 12-13 – на іспити. Пара тривала 1.30 год. з перервами по 10-15 хв. і однією великою перервою на 50 хв.
Вчилися дівчата 4 дні на тиждень, по 2 пари в день. Але між парами були «вікна», тому, йдучи на навчання зранку, додому поверталися аж ввечері. Загалом вивчали 5 дисциплін, а саме, Англійська мова, Економічна політика ЄС, Управління людськими ресурсами, Фінанси підприємства, Антикризовий менеджмент в державному управлінні, Мікроекономіка, Статистика, Теорія, менеджмент та організація державного управління та, окрім них, також проходили курс словацької мови. Навчання здійснювалося англійською мовою, та іноді курс «Фінанси підприємства» вівся російською, оскільки викладачка родом з Харкова.
Студентки вчилися разом із 3-ма українками з Харкова, росіянином зі Ставрополя та 2-ма росіянками із Майкопа, 2-ма португалками з Лісабону, 3-ма сербами, поляками та литовцем Згідно з нашими угодами, дівчата відвідували тільки обрані пари, які часто не збігалися з парами інших учасників програми Еразмус+.
Щодо самого процесу навчання, то велику увагу як на лекціях, так і на практичних часто приділяли вирішенню більш практичних цілей та задач. Кожен курс дисциплін викладач проводив на свій розсуд. Якщо це був курс «International statistics datаbasеs», то він проходив в комп’ютерній аудиторії, щоб мати змогу розглядати веб-сторінки та різноманітні сайти провідних світових організацій і таким чином знайомитися з ними. Інші курси викладалися з допомогою презентацій, які проглядали на проекторній дошці та частково аналізували під час роботи. Семінари проходили також по-різному, оскільки кожен викладач оцінював курс по-своєму – викладачі могли давати певні завдання аналітичного чи практичного (у випадку задач) характеру, а також проекти у формі презентацій. За такі завдання надавалися певні бали, які потім враховувалися до підсумкового. Багато викладачів ставили бали за відвідування.
Що помітили дівчата, так це те, що там навчання значно відрізняється від нашого кількістю та якістю матеріалу. Там викладач не вимагає читати чи вивчати цілі підручники з певної дисципліни. Він надає можливість користуватися або ж прямо дає в руки вже готовий відібраний, проаналізований та спрощений ним матеріал.
Ставлення до студенток було дуже хорошим. Завжди відкриті і доброзичливі викладачі та координатори були не дуже суворими, але достатньо відповідальними, не відчувалося натиску чи примусовості.
У громадських місцях, в суспільстві загалом не відчувалося ніякої відчуженості чи чогось подібного. Словаки – досить спокійна, врівноважена і дуже «непоспішаюча» нація, тому дівчата відчували себе достатньо комфортно, а в кінці вже настільки звикли, що важко було повернутися до нашого звичного ритму життя.
У навчальному закладі діяла пропускна система, тому користувалися спеціальними пропусками. Зареєструвалися студентки і у звичайній бібліотеці, і в електронній. На першому поверсі знаходився кафетерій, в якому можна було придбати як повноцінний обід (вони це називають «ponuka dna»), так і різні солодощі, кавові напої, чай. Заклад обладнаний не тільки всіма умовами для навчання, а й для відпочинку – на кожному поверсі були широкі прохідні кімнати з м’якими диванчиками, столиками, кавовими автоматами.
Оскільки в дівчат було багато вільного часу, то вони намагалися проводити його максимально корисно та цікаво для себе. За гарної погоди досліджували Братиславу, відвідували її найцікавіші та найгарніші пам’ятки архітектури, старовинні замки та словацькі гори. Встигли побувати в Австрії, Угорщині, Чехії, Німеччині, Франції та Нідерландах.
Незабутні враження, найрізноманітніші емоції і, звичайно ж, корисний досвід – ось за що дівчата дякують всім, хто надав їм можливість вчитися за кордоном.
